Водови буяк
Водови буяк (Botaurus Stellaris L.)[3] – файта птици з роду Botaurus, зоз фамилиї чапльох (Ardeidae). Назва водови буяк общеславянска. Назву буяк достал прето же його крик подобни ричаню буяка. Други славянски назви водового буяка: українска водяний бугай, восточнословацка vodny bujak, у польских бешедох wodny bąk, у сербских диялектох водени бик. Обща сербска назва букавац хаснує ше и у руским бешедним язику (букавац) попри народней назви водови буяк. Водового буяка ридко мож видзиц на отвореним, вон ше волї скривац у густей веґетациї коло водових поверхносцох. Лєгчейше го мож чуц як видзиц, бо самци тей файти барз гласни у чаше парованя.
| Водови буяк | |
|---|---|
.jpg) | |
| Наукова класификация | |
| Домен:
Царство: Тип: Класа: Шор: Фамилия: Род: Файта: |
Eukaryota
Animalia Chordata Aves Pelecaniformes Ardeidae Botaurus B. stellaris |
| Биномне мено | |
Botaurus stellaris
(Linnaeus), 1758) | |
| Подфайти | |
у чаше гнїздзеня звонка сезони гнїздзеня | |
Опис
ушорицВодови буяк векши од зродних файтох чапльох. Ма кафовкасто-доганово пирє зоз чарнима пегами и пасмами, хтори го камуфлую у наду. Верх глави и пирє нїжей од пискох чарни. Самци и самици єднаки по велькосци и можу вироснуц од 69 до 81 цм. Тїлесна маса им од 0,88 до 2 кг. Кед водови буяк знємирени, завежнє характеристичну позу зоз шию нацагнуту догоре, цо го ище баржей камуфлує у наду; млади уж кед маю два-три тижнї знаю направиц таку исту позу. Ридко лєта, алє лєци у воздуху поцихи як сова, зоз зогнуту шию у форми латинскей букви S, замахи широких и заокруглєних кридлох швидки. Гнїздо му здабе на копку з нєпоряднє наруцаних фалаткох наду опартих на длугши стебла наду.
Розпрестартосц
ушорицВодови буяк жиє у барских и мочарних подручох Европи и Азиї. Одвитує им умерена и цепла клима. Кед ше вода на їх пребувалїщу вжиме змаржнє, вони у септембру–новембру емиґрую до Индиї и централней Африки. Кед оцеплєє, врацаю ше у марцу–априлу до сивернєйших крайох, дзе ше гнїздза. Углавним ше гнїздза у Войводини. Преценює ше же їх популация у Европи виноши до 44.000 єдинки.[4]
Биолоґия
ушорицВодови буяк ше карми зоз рибами, єґулями, водожемцами и безпохребцинарами. Вон звичайно лови у плїтких водох и коло гацох. Самци полиґамни и можу ше паровац зоз до пейцома самицами. Гнїздза ше звичайно раз у року. У чаше парованя самци видаваю звуки хтори здабу на ричанє крави (буяка); ричанє змоцнюю у пажераку, хтори им служи як резонатор; тот рик ше закончує зоз дзвонким «прумб» хтори ше 4–6 раз повторює. Концом марца и априла самица знєше 4 до 5 маслинасто-кафово вайца. На вайцох шедзи 25–26 днї и сама ше стара о младих. Млади барз рухоми, живи, и шицко джубу коло гнїзда. Пирє маю подобне як и одроснути: на жовтим або кафовим целу маю цми кафово пеги. Млади пре безпечносц уж по двох тижньох виходза з гнїзда и одходза до наду, дзе ше крию. Самец ше за тот час трима дакус далєй од фамилиї. Пре тайновитосц природи водових буякох їх число ше звичайно провадзи з пречишльованьом звукох хтори самци видаваю под час сезони парованя.
Вонкашнї линки
ушориц- Zdjęcia, nagrania głosów i krótkie filmy. [w:] eBird [on-line]. Cornell Lab of Ornithology. (ang.).
- Botaurus stellaris (Bąk). W: M. Gromadzki (red.): Poradniki ochrony siedlisk i gatunków Natura 2000 – podręcznik metodyczny. T. 7: Ptaki (część I). Warszawa: Ministerstwo Środowiska, 2004, s. 58–62. ISBN 83-86564-43-1.
Референци
ушориц- ↑ „Botaurus stellaris stellaris Linnaeus 1758”. Avibase.
- ↑ „Botaurus stellaris capensis (Schlegel, 1863)”. Avibase.
- ↑ BirdLife International (2016). „Botaurus stellaris”.
- ↑ „Правилник о проглашењу и заштити ... - Прилог VII Строго заштићене дивље врсте на територији Републике Србије”. pravno-informacioni-sistem.rs.