Герлїчка

Герлїчка (лат. Streptopelia decaocto), файта птицох зоз фамелиї голубох, ряду голубчаркох, хтора розширена у сиверней Африки, южней Арабиї, Индиї, Малей Азиї, Балканским полуострове и по штреднєй Европи аж по Сиверне морйо. У велїх язикох, та и у сербским, одомашнєна и назва турски голуб.

Герлїчка
Наукова класификация
Царство:	Animalia
Тип:	Chordata
Класа:	Aves
Ряд:	Columbiformes
Фамилия:	Columbidae
Род:	Steptopelia
файта:	S.turtur
Биномне мено
Streptopelia decaocto Frivaldszky, 1838
Защитна обласц

Герлїчки у Србиї

У сучасним периодзе гнїздзи ше на териториї цалей Сербиї. Дума ше же численосц популациї стабилна. Герлїчки розширени у нїжинох, долїнох, предгорю и бреговитих предїлох, док одсуствую з горских екосистемох. Файта найчастейше у руралних населєньох и у їх блїзкосци. Вєшенї и вжиме позбераю ше до чупорох. Иншак, файта у Сербиї була присутна у розличним чишлє ище на початку 19. вику. Матвеєв (1950) думал же файта и скорей 20. вика була присутна у Србиї южно од Сави и Дунаю. Векшу часц Войводини герлїчка населєла под час першей половки 20. вику, а у Београдзе була присутна ище концом 19. вику.

Випатрунок

Горнї пиря кридлох єй блядо шиви по кафовкасту фарбу. Длугока є од 31 по 33 cm, цо значи же є велька дас як городски голуб, алє є лєгчейша и дава упечаток нїжнєйшей збудови. Розпон єй кридлох виноши од 47 по 55 cm, а чежка є од 150 по 200 ґрами. Обидва поли випатраю исто. Червенкасти очи маю узки били рамик. Упадлїва ознака им чарни персцень коло початку карку.

Оздзиванє герлїчки

Оглашує ше з троскладним гуркотаньом, з наглашку на другим складу, як и вельке число файтох тей фамелиї.

Животни простор

Жридлово файта походзи з Азиї, алє понеже у Европи находзи вше вецей польопривредни и домашнї одрутки, под час 20. вику розширела ше по цалей Европи. У медзичаше ше шири далєй спрам сиверовостоку. Предзеранє файти до Европи детально провадзене. Тераз постали птици бивательки у паркох и заградох, вше у блїзкосци людских населєньох, найдзечнєйше у мирних квартельних часцох у хторих єст даскельо вичножелєни стебла Вичножелєни стебла им потребни за гнїздзенє. Нє барз су бояжлїви.

Ширенє под час 20.вику

Герлїчки жридлово населюю цале подруче од европскей часци Турскей аж по Япон, дзе герлїчка часц герба префектури Саитама.

Коло 1930. року почина спектакуларне ширенє герлїчки по Европи. 1947. сцигує до Бечу, 1949. до Голандиї, 1950. до Белґиї, Шведскей и Алзасу. Коло 1960. Сцигую на Британски острова и далєй ше ширя спрам заходу и востоку, а на даяких подручох и спрам сиверу, алє ше предзеранє значно спомалшує, бо ше знїщую подруча за гнїздзенє. Понеже голуби у даєдних державох дзивина за лов, и то ма одредзену улогу як огранїчуюци фактор.

Року 1970. герлїчки случайно увежени на Бахами. Зоз Бахамох од 1982. населєли Флориду. По 1999. доказано населєли 22 держави ЗАД-ох, а и далєй ше ширя.

Пожива

Карми ше з нашенками, житарками и овоцу. Вжиме ше дакеди зазберую до чупорох и вєдно глєдаю єдзенє у паркох и валалских маєткох.

Герлїчково вайцо

Гнїздзенє

Як векшина голубчаркох, и герлїчки маю барз скромно и люштаво правени гнїзда зоз лєм даскелїх сламкох и конарчкох. У гнїздзе найчастейше єдно по два вайца, а млади ше вилягую после 13 або 14 дньох. Герлїчки ше вилягую вецей раз єдно за другим, бо маю вельки утрати вайцох и младих (мачки, страки, сойки, вивирки).

Вонкашнї вязи

• Заєднїцка Викиодлога ма бок о теми  Streptopelia decaocto  

• Заєднїцка Викиодлога ма ище о теми  Streptopelia decaocto

• Wikivrste маю податки о таксону  Streptopelia decaocto