Лїшка
| Лїшка | |
|---|---|
| Наукова класификация | |
| Домен: | Eukaryota |
| Царство: | Animalia |
| Тип: | Chordata |
| Класа: | Mammalia |
| Ряд: | Carnivora |
| Инфраряд: | Cynoidea |
| Фамилия: | Canidae |
Лїшка (лат. Vulpes vulpes L. - общеславянска назва зоз вираженима словацкима прикметами, у укр. бешедох Карпатох лiшка, поль. liszka, слц. liška., горв. lisica серб. лисица). Нашо предки хасновали назву ровка, з мадь. róuka. То дзива животиня зоз шора жвирох (Carnivora) и фамилиї псох (Canidae). Жиє углавним на сиверней Жемовей полулабди и єст єй у цалей Европи. Барз є прилагодлїва, жиє у рижних бивальнїкох, од лєсох, прейґ пажицох и польох, по каменяри и мочарово предїли.
Опис животинї – Фарба лїшковей шерсци варирує – у наших крайох є червенкастожовта у рижних тонох, а на сиверу жию познати стриберни лїшки. Бундичка им барз ценєна. Цело лїшки длугоке коло 65 центи, самец чежки коло 5,3, а самица коло 4,2 кили. Зуби и видлїци єй типични за месоєди, зоз 42 зубами. Позната є по осету слуху, хтори ма важну улогу при ловох, окреме глодарох. Слуха їх рушанє у под'жемних глїбкох, та их чека при дзирох. Як и пес, прима фреквенциї хтори чловек нє може чуц. Нюх єй тиж барз розвити. З випущованьом урину, як и вилученїнох шлїжнїкох на талпох, аналних и хвостових шлїжнїкох означує свою дзиру дзе жиє, драги кадзи ходзи, гранїци свойого ловного ревиру. Дзиру копе у лєгких жемох або ю ушорює под кореньом древох або у розпуклїнох стинох. У дзири є през дзень и у нєй коци и хова свойо мали лїщата. Лови углавним вноци, на просторе хтори голєм 300 метери у пречнїку оддалєни од єй дзири, а ловни ревир єй од 300 до 400 гектари.
Карменє – Лїшка є мишоподбни глодари, птици, вайца, жаби, ящурки, шлїмаки, инсекти, а тиж так и рошлїни, окреме бобки и овоц. У нєдостатку другей покарми, є и здохлїни. Понеже глодаре участвую у єй костираню аж зоз 80-90%, вона представая редуктора числовосци тих у польопривреди нєжаданих файтох.
Розмножованє – Лїшка жиє углавним осамено, а лєм под час пареня приходзи до зблїжованя самцох и самицох. У сезони пареня самица ше оглашує з характеристичним бреханьом, а самци зоз завиваньом. Пари ше од децембра до конца фебруара. Лїшка ноши мали од 50 до 56 днї. Кед ше окоци, мали маю штреднє коло 80 ґрами, а єст их од 4 до 8. На верху хвоста и на першох им праменка билей шерсци. Осамостоюю ше после штирох мешацох, алє предлужую жиц на родительскей териториї док зоз коло 10 мешацами нє постаню полно узрети.
Справованє - У дзивини, типични животни вик лїшки єден до три роки, гоч даєдни лїшки можу жиц и до дзешец роки. Лїшка як файта «звонка закона», лови ше ю вшадзи и зоз шицкима средствами. Ловаре часто водза зоз собу специялно обучени пси, теди кед ше сце знїщиц цале лягло. Число лїшкох зменшує и збешнєтосц – вона жертва, алє и активни преношовач. Понеже тота страшна хорота смертельна и за чловека, у Войводини ше запровадзує акцию прероналного (прейґ покарми) вакцинованя лїшкох. Хасен од лїшки, пре таманєнє глодарох векши як чкода кед напада и пиряту дзивину и млади заяци, а по салашох и живину.
Литература
ушориц- Енциклопедия Нового Саду 13, ЛЕС – МАП, Нови Сад 1999, б. 61-62
- Оксана Тимко Дїтко, Назви рошлїнох и животиньох у руским язику, Вуковар 2016, б. 89, 97
- Словнїк руского народного язика I, А – Н, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 680
Вонкашнї вязи
ушориц- Лисица, Википедија на српском језику, sr.wikipedia.org, 10. мај 2006.