Микола Скубан (*2. юлия 1932—†3. септембра 1993), новинар, писатель за дзеци, технїчни редактор, прекладач, гумориста, ґлумец аматер.

Микола Слубан Соцки
Микола Скубан
Народзени 2. юлия 1932,
Умар 3. септембра 1993 (61)
Державянство Югославия / Сербия
Язик творох руски
Период твореня 1952—1993
Жанри новинар, писатель, хумориста, ґлумец
Поховани Руским Керестуре
Припознаня Орден заслугох за народ зоз стрибернима зарями

Орден роботи зоз стриберним венцом

Златна значка КПЗ Сербиї

Искри култури КПЗ Войводини

награда Невен

Зарї култури КПЗ Општини Кула

Октоберске припознанє МЗ Руски Керестур

Биоґрафия

ушориц
 
Ґрупа ґлумцох хтори виводзели фалат Зла жена

Микола Скубан ше народзел 2. юлия 1932. року у Коцуре, дзе закончел и основну школу. Оцец Самуил, мац Мария (дзивоцке презвиско Молнар). У родимим валалє закончел основну школу, а вец ше 1945. року уписал до новооснованей Нїзшей мишаней ґимназиї з руским наставним язиком у Руским Керестуре. Ту закончел пейц класи (кельо их теди було) и предлужел школованє у Вербаше и Новим Садзе.

Цали свой роботни вик, аж по пензионованє, препровадзел як новинар, перше у Рускей редакциї Радио Нового Саду, а потим у Редакциї Руского слова, а вец и як технїчни редактор у НВП Руске слово у Руским Керестуре и Новим Садзе. Попри тим, бул и плодни писатель и литературни прекладач зоз вецей язикох.

Ґлумец-аматер

ушориц

Як єден з найталантованших руских ґлумцох–аматерох, на театралних сценох по вецей руских местох ше зявйовал понад 45 роки. Бул єден з числених вихованцох Петра Ризнича Дядї и спада до шорох сновательох Руского народного театра Дядя, його перши подпредсидатель, вельорочни член рижних його самоуправних и управяцких орґанох и найплоднєйши прекладач театралних фалатох, виведзених на сцени того театра.

 
Микола Скубан и Ана Рац

Ище як школяр керестурскей ґимназиї, такой на початку 1945. року указал вельку любов ґу театралней дїялносци. Замерковал то тедишнї його професор Петро Ризнич и анґажовал го до своєй школярскей драмскей секциї. Медзитим, перши писани шлїд о його наступу на сцени походзи аж зоз 1948. року, алє анї зоз того шлїду нє мож точно утвердзиц же у котрим фалаце Скубан бавел, бо у рамикох єдней програми давани вецей єднодїйки, а медзи учаснїками у їх виводзеню спомнуте и його мено, алє нє и улоги котри одбавел. Будзе найблїзше правди же Скубан бавел у Нушичовей єднодїйки Муха у режиї Петра Ризнича, виведзеней 8. и 9. януара 1948. року у Руским Керестуре.

Зоз преходом на школованє до Вербасу Скубан ше и там уключує до театралней дїялносци, вєдно з другима школярами–Руснацами, котри тиж предлужели школованє у Вербаше. У 1950. року претаргує школованє и почина робиц як новинар у Рускей редакциї Радио Нового Саду. Такой од початку ше уключує до роботи драмскей секциї у КПД Максим Горки и уж 31. децембра истого року, у рамикох мишаней програми порихтаней за дочек Нового року, наступа у Нушичовей єднодїйки Аналфабета.

Вєшєнї 1952. року Микола Скубан ришел предлужиц порядне школованє и претаргнул новинарску роботу и врацел ше до Вербасу закончиц вельку матуру. Медзитим, ту пришло до компликацийох (наполнєл уж вецей роки як цо школски правила допущовали за порядне школованє, а то под час упису нє замерковане) та Скубан бул примушени врациц ше до Коцура, свойого валалу, и чекац поволанку на одслуженє войска. У медзичаше и ту ше уключує до театралней дїялносци у рамикох тамтейшого КПД М. В. Ґоґоль.

По одслуженю войска Скубан почина робиц у Редакциї Руске слово у Руским Керестуре, дзе свою аматерску театралну дїялносц предлужує у театралней сезони 1956/57 и зоз кратшима прервами остава у нєй аж по 1993. рок. За тот час вон одбавел 45 улоги, а поряднє ґлумел и у радио драмох котри пририхтовани у рускей редакциї Радио Нового Саду.

 

Литературна творчосц

ушориц

Микола Скубан бул член Дружтва писательох Войводини и обявел седем ауторски кнїжки прози и поезиї. Вон бул єден з найплоднєйших руских поетох за дзеци. Скубан  1976. року обявел кнїжку приповедкох за дзеци под насловом Стари ствари хтора представя  його найзначнєйше доприношенє рускей литератури. Єдна з його найлєпших кнїжкох поезиї то кнїжка Кадзи идзе чловек (1981).

Преложел на руски язик 30 театрални фалати зоз русийского, українского, словацкого, а найвецей зоз сербского язика. Попри тим, преложел и дзевец кнїжки литературного змисту зоз сербского, словацкого, українского и русийского на руски и зоз руского на сербски язик. Вецей роки ушорйовал и писал за Билтен котри виходзел под час отримованя Драмского меморияла Петро Ризнич – Дядя.

У новинох Руске слово обявел серию гуморескох котри подписовал зоз псевдонимом Соцки и єден є з найдаровитших руских гумористох.

 

За свою роботу на планє култури достал вельке число наградох и припознаньох, медзи котрима найглавнєйши: Орден заслугох за народ зоз стрибернима зарями, Орден роботи зоз стриберним венцом, Златна значка КПЗ Сербиї, Искри култури КПЗ Войводини, награда Невен за кнїжку прози за дзеци Рибна свадзба, Зарї култури КПЗ Општини Кула и Октоберске припознанє Месней заєднїци Руски Керестур.

Умар нєсподзивано 3. септембра 1993. Поховани є у Руским Керестуре.

Литературни твори:

ушориц

Дванац мешаци (1965)

Колач (1974)

Стари ствари (1976)

Добри тоти дзеци (1978)

Стих за стихом (1979)

Кадзи идзе чловек (1981)

Рибна свадзба (1982)

Преклади театралних фалатох

ушориц
1. Б. Нушич: Ожалосцена фамилия, 1973

2. Й. С. Попович: Кир Яня, 1974

3. Б. Нушич: Народни посланїк, 1975

4. Б. Нушич: Подозрива особа 1979

5. Й. С. Попович: Покондирена тиква, 1980

6. Й. С. Попович: Спреводзкоше (Лажа и паралажа), 1981

7. Жорж Фейдо: Пан ловар, 1972

8. Р. Павелкич: Пилькаре, 1977

9. Ст. Сремац: Поп Чира и поп Спира, 1978

10. Бертолд Брехт: Опера за три ґроши, 1979

11. Е. Лабиш – Е. Мишел: Флорентински калап, 1981

12. Б. Нушич: Панї министерка, 1981

13. С. Стратуєв: Автобус, 1982

14. Дь. Лебович–А. Обренович: Нєбесни одряд, 1982

15. А. Ананєв: Вовчица, 1970

16. А. Коломиєц: Фараонє 1970

17. Ян Солович: С. О. С. (Страшно опасна ситуация), 1973

18. Л. Н. Толстой: Ана Каренїна, 1975

19. М. Зарудни: На седмим нєбе, 1975

20. Г. Пфайфер: Швето лампионох, 1972

21. М. В. Ґоґоль: Ревизор, 1972

22. С.  Михалков: Пена, 1977

23. Е. М. Ремарк: Остатня станїца, 1972

24. М. Крлежа: Панове Ґлембайово, 1978

25. Иван Буковчан: Шилька за двох, 1983

26. Тоне Партлїч: Мой оцец социялистични кулак, 1984

27. Бертолд Брехт: Швейк у Другей шветовей войни, 1985

28. Максим Горки: Малогражданє, 1986

29. Любомир Симович: Путуюци театер Шопалович, 1987

30. Й. С. Попович: Родолюбци, 1987


Ґлумел у тих театралних фалатох
Рок Театрални фалат Улога Место Рок Театрални фалат Улога Место
1948. Б.Нушич: МУХА
Руски Керестур
1971. О. Ананєв: ВОВЧИЦА Павло
Руски Керестур
1948. Б. Нушич: НАШО ДЗЕЦИ
"
1972. Жорж Фейдо: ПАН ЛОВАР Касань
"
1949. Й. С. Попович: ЛАЖА И ПАРАЛАЖА
Вербас
1972. Иван Франко: УКРАДЗЕНЕ ЩЕСЦЕ Задорожни
"
1950. Й. С. Попович: КИР ЯНЯ Слуга
"
1974. Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ Аґатон
"
1951. К.Трифкович: ВИНЧУЄМ
Нови Сад
1975. Й. С. Попович: КИР ЯНЯ   Кир Дима
"
1952. Демарк: СЛУГА ДВОХ ҐАЗДОХ
"
1975. Кита Буачидзе: ПРОВИНЦИЙНА ДЗИВКА Арабидзе
"
1953. Г. К. Основяненко: ПИТАНКИ НА ГОНЧАРОВКИ Скорик
Коцур
1976. Е. М. Ремарк: ОСТАТНЯ СТАНЇЦА   Шмит
"
1953. М. Попович: НАШО СЕЛЯНЄ Жид
"
1977. М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР Началнїк
"
1957. Б. Нушич: ОЖАЛОСЦЕНА ФАМИЛИЯ Трифун
Руски Керестур
1978. А. Вампилов: РОЗЛУКА У ЮНИЮ  Репнїков
"
1957 Мишко Кранєц: ДРАГА ДО ЗЛОДЇЙСТВА Лебер
"
1979. Б. Брехт:ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ Браун
"
1958 Д. Добричанин: ЗАЄДНЇЦКИ КВАРТЕЛЬ Драґиша
"
1979. Дюра Папгаргаї: ВИСТАТА КОНЇЦА  Емил
"
1959. Славко Колар: НАД СВОЇМ ЦЕЛОМ ПАН Яков
"
1983. Михайло Ковач: ОРАЧЕ, ОРАЧЕ Барон
"
1959. Й. С. Попович: ЛАЖА И ПАРАЛАЖА Мита
"
1984. Дю. Скарничи – Р. Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА   Велуто
"
1960. А. Хозич: МАЛИНЯК    
"
1985. Михайло Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ Дїдо
"
1961. Д. Добричанин: ЧЛОВЕК З МАРСА Шовґор
"
1986. Молина Удовички: ЖЕМ Уґрин
"
1962. Лео Ленц: СВАДЗЕБНЕ ПУТОВАНЄ БЕЗ МУЖА
"
1986. Б. Пекич: ҐЕНЕРАЛЄ Нєґован
"
1965. Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА Срета
"
1988. А. Н. Островски: ЛЄС     Карп
"
1965. Б. Нушич: АНАЛФАБЕТА  
"
1988, Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ IV Присутни
"
1966. М. Горки: НА ДНУ Костильов
"
1990. М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА   Пантелеєв
"
1967. Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА Єротиє
"
1991 П. Ґреґор: ЩЕШЛЇВЕ КРАЛЬОВСТВО Инквизитор
"
1968. Й. С. Попович: ЗЛА ЖЕНА Срета
"
1992 Дю. Папгаргаї: АГАФИЯ СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА   Василь
"
1969. М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА Подколєсин
"
1993. Рей Куни: СЦЕКАЙ ОД СВОЄЙ ЖЕНИ Новинар
"
1970. О. Коломиєц: ФАРАОНЄ Таран
"

30 писнї Миколи Скубана послужели композитором як инспирация за творенє композицийох за фестивали Червена ружа, Червене пупче и Ружова заградка.

ТЕКСТИ ПИСНЬОХ

Рок У народним духу Автор музики
1972 И вечар и рано Витомир Бодянєц
1973 Реґрути одходза Витомир Бодянєц
1990 Коломийка Юрай Судї

ПУПЧЕ:

Рок Дзецински писнї Автор музики
1970 Наша Марча Яким Сивч
1970 Фебруарски днї Ириней Тимко
1970 Слунко Юрий Цимбора
1970 Септемберски дзвончок Маґдалена Горняк-Лелас
1974 Шатва Юрий Цимбора
1975 Косидба Яким Сивч
1975 Моя мама Витомир Бодянєц
1975 Школа дзвери отвера Витомир Бодянєц
1976 Байбер Витомир Бодянєц
1976 Розвива ше Република Юрий Цимбора
1978 Заш Маґдалена Горняк-Лелас
1979 Чом любиме Републику Яким Сивч
1979 Приходзи яр Яким Сивч
1979 Априлска природа Яким Сивч
1981 Ошлєбодзени валал Яким Сивч
1986 Наша Република Витомир Бодянєц
2008 Радосц у юлию Наташа Надь-Фейди
2009 Остатнє лїсце Сладяна Югас
Мали майстор Штефан Гудак
Машини Витомир Бодянєц
Новемберска святочносц Яким Сивч
Одпочивок Витомир Бодянєц
Остатнє лїсце Юрий Цимбора
После дижджу Маґдалена Горняк-Лелас
Прешло лєто Юрий Цимбора
Привит Дїдови Мразови Яким Сивч
Пришла жима

(У яркох змарзло)

Яким Сивч


Женїм сина - Нестор Пушкаш, РЗ 1990.

Остатнє лїсце - дзецински хор, ЧП 2009.

Вонкашнї вязи

ушориц
  • СОЦКИ - ТВ портрет Миколи Скубана
  • Микола Скубан, биоґрафия и список текстох за композициї, Червена ружа 1962-2011, Завод за културу войводянских Руснацох и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2014,  б. 536.

Жридла и вязи

ушориц
  • Документарни филми у хторих ґлумел Микола Скубан

Ґалерия

ушориц