Мирон Гайдук
Мирон Гайдук (*20. май 1914—†11. юний 1993), ґлумец-аматер, сценски роботнїк, домар и послужитель.
| Мирон Гайдук | |
|---|---|
 | |
| Народзени | 20. мая 1914. |
| Умар | 11. юния 1993. (79) |
| Державянство | австроугорске, югославянске |
| Язик творох | руски |
| Школа | основна школа Руски Керестур |
| Период твореня | 1966—1984. |
| Жанри | ґлумец-аматер, сценски роботнїк |
| Поховани | у Руским Керестуре |
Биоґрафия
ушорицМирон Гайдук ше народзел 20. мая 1914. року у Руским Керестуре. Оцец Штефан и мац Мария родз. Рац. Скоро цали свой роботни вик препровадзел як роботнїк у керестурским Доме култури. Бул його домар, ґардеробер, сценски роботнїк, послужитель, пораяч и шицко друге цо було потребне зробиц под час роботного часу. Нє прешол анї єден концерт, анї єдна театрална представа, та анї велї госцованя без „бачика Мироня“, як го на початку звикли волац керестурски аматере. Нє прешла без його анґажованя анї єдна културна програма у валалє, анї єдна Червена ружа, анї єден Драмски мемориял Петра Ризнича Дядї у чаше кед бул заняти у Доме култури. Та аж анї после 1984. року, кед пошол до пензиї по сили закона, бо уж мал 70 роки. Скоро седем роки, док го хорота нє звладала, ище бул активни у Театре и на Мемориялу.
Мал уж 52 роки кед ше почал занїмац и зоз театралним аматеризмом як ґлумец. Було то 1966. року, кед му Петро Ризнич зверел епизодну улогу у драми На дну Максима Горкого. Мирон Гайдук тоту улогу успишно одбавел и потим му режисер Дюра Папгаргаї зверел и векшу улогу Ґазди у Нушичовей Подозривей особи. По тей улоги го аматере наволали „Ґазда Спасоє“ и под тим меном го познали скоро шицки жителє Керестура, а тиж и други режисере.
За свою пожертвовну роботу Мирон Гайдук достал вецей припознаня як од керестурскей Месней заєднїци так и од Руского народного театра Дядя. Остатнє припознанє – з нагоди 35. Драмского меморияла – уж нє могол особнє прияц на сцени, та го представителє Театра нащивели дома и там му уручели припознанє.
Мирон Гайдук умар 11. юния, а поховани є 12. юния 1993. року на теметове у Руским Керерстуре.
| Ґлумел у тих театралних фалатох | ||
|---|---|---|
| Рок | Театрални фалат
|
Улога
|
| 1966. | М. Горки: НА ДНУ | Безпризорни |
| 1967. | Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА | Ґазда Спасоє |
| 1977 | М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР | Тарґовец |
| 1979. | Б. Брехт: ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ | Роберт |
| 1981. | Е. Лабиш: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП | Везине |
| 1983. | М. Ковач: ОРАЧЕ, ОРАЧЕ | Осиф |
| 1984. | Скарничи – Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА | Дїдо Симеоне |
| 1988. | А. Островски: ЛЄС | Треци госц |
Литература
ушориц- Дюра Латяк: „Мирон Гайдук, ґлумец-аматер, сценски роботнїк, домар и послужительˮ - 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Завод за културу войводянских Руснацох, НВУ Руске слово и Дом култури Руски Керестур, Нови Сад, 2018, бок 136.