Силвестер Ерделї

Силвестер Ерделї (*8. юний 1930—†19. авґуст 1996), поета-селян, инициятор снованя етноґрафскей збирки у Петровцох, културно-просвитни дїяч.

Силвестер Силво Ерделї
Народзени	8. юния 1930.
Умар	19. авґуста 1996. (66)
Державянство	югославянске, горватске
Язик творох	руски
Школа	основна школа
Период твореня	1946—1991.
Жанри	литература
Поховани	На теметове у Петровцох, Горватска

Биоґрафия

Силвестер Ерделї народзени 8. юния 1930. року у Петровцох нєшка Република Горватска. Оцец Михал и мац Веруна (родз. Дудаш (Семанова)). Мал брата Якима хтори погинул 1942. як домобран. До основней школи (6 класи як теди було) Силвестер ходзел у Петровцох. После Другей шветовей войни вон закончел школу-курс за муляра. По законченю тей школи, пар роки по одход до войски (1950), робел як муляр на рижних повойнових вибудовох. После врацаня з войски робел и як муляр алє тиж так и обрабял жем як параст вєдно з родичами. Обидва роботи Силво, як го у валалє волали, робел покля му здравє допущовало, до 1991. року.

Силво Ерделї бул оженєти зоз Андєлку (родз. Рац (Мишкову)) зоз Андрияшевцох. Винчали ше 1956. року. У малженстве мали двох синох Йоакима (1959.) и Звонимира (1963.).

Потримовка културним активносцом у Петровцох

У културним живоце Петровцох Силво Ерделї бул присутни од вчасней младосци такой после Другей шветовей войни. Бул активни у КУД Яким Гарди, як член управи и даєдних одборох, коло орґанизованя културного живота, помагал у орґанизациї програмох. Єден час, 50-тих рокох, грал у оркестру на беґешу. Силво Ерделї дзечнє участвовал у шицких литературних збуваньох у валалє. З активносцу у КУД Яким Гарди престал початком осемдзешатих рокох.

На вецей заводи Силво Ерделї орґанизовал и водзел валалску читальню. Штредком 60-тих рокох пар роки бул предсидтель Месней заєднїци. 70-тих рокох бул инициятор и соорґанизатор снованя етноґрафскей збирки (музею, як го наволовали) у Петровцох, вєдно з др. Томиславом Миширом и Силвом Кетелешом. Даскельо роки пред тим вони по валалє глєдали и зазберовали руски етнолоґийни културни скарб. Музей основали з фахову допомогу Городского музею Вуковар. Силво Ерделї добродзечнє робел я водитель нащивительох по етноґрафскей збирки и до того укладал цалого себе. Медзитим, на початку 80-тих рокох партийски валалски структури, вєдно зоз тедишнїм руководством Союзу Русинох и Українцох СРГ, зменєли го з тей добродзечней роботи и поставяли нєпририхтани особи за длужносц водительох и тот валалски музей почал заоставац. Таке одношенє го досц потрафело и охабело шлїду на його културну и творчу роботу.

Бул Силво Ерделї и на сновательней схадзки Союзу Русинох и Українцох СРГ, алє ше у його далєшей роботи нє анґажовал бо ше нє складал з проукраїнску политику хтора пановала у Союзу. Силво Ерделї бул цалого живота правдиви Руснак и тримал ше своїх руских кореньох.

Силво Ерделї од початку участвовал у орґанизациї културней манифестациї Петровски дзвон алє бул и активни учаснїк у програми як поета. Вон написал и "гимну" Петровскому дзвону, хтора ше по нєшка виводзи на початку главней програми.

Поета з народу

Силво Ерделї: У лєшику при валалє, НВП Руске слово, Нови Сад, 1977.

Медзи звичайнима людзми Силво Ерделї бул познати и як поета-селян. Обявйовал свойо писнї под власним меном або под псевдонимом Лєсови. Силво любел Петровци, предїли коло нїх, упознал прешлосц свойого народу и його културне нашлїдство зоз хторого черпал инспирациї. Вон писал писнї так як вони у нїм дозревали у роботи за плугом, при косидби, на валалскей свадзби... писал их и обявйовал. Вон бул оподобенє народного поета хтори нє лєм пестовал нашлїдзени елементи народного поетичного скарбу, алє вон тот скарб и творчо збогацовал. Праве така поетика, так вишпивани стихи з його шерца представяли першу ґарадичу медзи нашу народну шпиванку и уметнїцку поезию. У поровнаню зоз другима поетами литератури на рубу фолклору обачлїве же Силво Ерделї добре будовал звуковне пасмо писньох. Озда прето вецей композиторе похасновали тексти його писньох и музично их обробели односно компоновали музику на нїх, а напознатша то композиция Якима Сивча У лєшику при валалє хтору Руснаци так прилапели же ше ю уж трима за народну.

НВП Руске слово видало кнїжку його поезиї под насловом У лєшику при валалє 1977. року. Постхумно 2005. року видата кнїжка дзецинскей поезиї Наспак швета. Видаватель КУД Яким Гарди з допомогу Совиту за национални меншини РГ и Союзу РиУ РГ. Силвова поезия заступена и у кнїжки Поезия и проза Русинох и Українцох у Горватскей (Союз, 2000.).

Велї роки Силво Ерделї бул дописователь новинох Руске слово и Рускей редакциї Радио Нового Саду.

Силвестер Ерделї умар 19. авґуста 1996. року у Петровцох. Поховани є на грекокатолїцким теметове у Петровцох.

Композициї на слова писньох Силвестера Ерделя

Рок	Наслов писнї	Композитор
1965.	У лєшику при валалє	Яким Сивч
1974.	Петровски дзвон	Витомир Бодянец
1988.	Закукали два куковки	Агнета Тимко
1988.	Дує витрик	Юлин Бучко
1989.	Заграй ми, гудаку стари	Драґан Новакович
1990.	Кед мили одходзи	Мирон Сивч
2002.	Паном граю	Мирослав Пап
2002.	Заграй ми, гудаку стари	Мирослав Пап
2002.	Пиєм винко	Мирослав Пап
2015.	Писня дзивчини	Мирон Сивч

Литература

Штефан Гудак, „У лєшику при валалєˮ, Руски календар 1997, НВУ Руске слово, Нови Сад, 1996, б. 161.

Вонкашнї вязи

• Силво Ерделї, 90 роки од народзеня, Венчик ч. 93, 2020. б. 4.