Яков Салак

Яков Салак (*4 авґуст 1947—†4. марец 1994), професионални ґлумец у театре и на ТВ, поета, автор стихох за композициї.


Яков САЛАК

Народзени	4. авґуста 1947. року
Умар	4. марца 1994. (47)
Державянство	югославянске
Язик творох	руски, сербскогорватски
Школа	Штредня електротехнїчна школа у Новим Садзе
Универзитет	Драмски студио у Новим Садзе
Период твореня	1974—1993.
Жанри	театер, ТВ
Поховани	теметов Прашнице у Зеници

Биоґрафия

Яков Салак народзени 4. авґуста 1947. року у Руским Керестуре. Оцец Любомир и мац Марґита (родз. Горняк) Салак. Яков мал старшого брата Елемира. Основну школу закончел у родним валалє а штредню електротехнїчну школу у Новим Садзе. Студирал потим на Висшей управней школи а шнїл о чимшик барз розличним и од електротехнїки и од правних наукох. Литература, поезия, рецитованє и ґлума були його скрити любови а їх моц обняла Якова у другей половки 60-тих рокох. Од хвилькох кед похопел же його “я” у подполносци обрацене нє спрам еґзактних наукох алє спрам гуманих аспектох живота Яков вецей нє трацел час – уписал ше на Драмски студио у Новим Садзе и закончел го.

Постал професионални ґлумец и перши анґажман му бул у Вершцу. Отамаль, вєдно зоз супругу Кармелу о дзивочку Ивану, преселєли ше до Зеници дзе постал член тамтейшого Народного театру. У Зеници остал осем сезони, нє дзбаюци превельо же пришли чежки часи, же почала война. Жил насампредз у швеце ґлуми, пошвецени до конца своєй професиї. Кармели ше зоз дзецком удало пребиц на сиґурне и там чекали же ше то даяк уда и Яковови. Алє хлопох нє пущали з воєних подручох, закони войни огранїчовали їх рушанє. Зло хторе ширела война уплївовало на його чувствительну душу. Перши знаки чежкей хороти, тумору на мозґу, ше указовали алє нїхто му нє понукал потребну помоц, нє могол пойсц на комплетни препатрунок и достац фахову дияґнозу. Зло коло нього и зла хорота у нїм однєсли побиду у тих чежких рокох – Яков Салак бул поховани 5. марца 1994. року на теметове Прашнице у Зеници.

Професийни ґлумец

Любителє театра у Вершцу и Зеници го напевно запаметали по ґлумецких витвореньох у представох Яр Ивана Ґалеба, На Божей драги, Святи Сава, Пасха ношача Самуила, Лиса шпивачка и других. Наступал Яков и на сцени Стерийового позоря, патрели зме го у улогох у вецей ТВ-драмох на малим екрану. Запаметани бул и по його упечатлївих ґлумецких витвореньох у аматерских представох як цо то були Цифрована лабда (1966), потим На стреду ше реґиструєм (1967). Видзела го и публика велького спектакла о Христовей драги на Текийох, у чаше кед ше ґлумци ридко усудзовали бавиц представи з релиґийну тематику.

Яков бул у узших кругох познати и як автор сензибилней поезиї та и як особа хтора активно назначовала нови драги у културних акцийох тедишнього часу. Обявел писнї у Литературним слове, наступел на Струнох шерца зоз власну писню, наступал як рецитатор а за Першу смотру рецитаторох у Руским Керестуре 1969. року Яков Салак пририхтал даскелїх учаснїкох.

Кус познєйше композитор Яким Сивч на Яковов поетски текст компоновал шпиванку под назву Грайце, гудаци! хтора нєшка ма уж скоро у подполносци статус народней шпиванки.

Литература

Яков Салак - Два писнї

Вонкашнї вязи

Mirko Kovač, UVOD U DRUGI ŽIVOT, 1986. – 31. ЈУГОСЛОВЕНСКЕ ПОЗОРИШНЕ ИГРЕ

Siniša Kovačević: Sveti Sava, Narodno pozorište Zenica, Sterijino pozorje, maj 1990.

Ище жиє пламень крашнє виповедзеного слова, новини Руске слово, 8. юний 2019.

Грайце, гудаци - Йовґен НАДЬ

Грайце лєм, гудаци грайце - Оркестер Дома култури з Руского Керестура