Ґавота

Ґавота

Ґавота танєц, Французка, 1878

Ґавота (Фред Вернер, 1909)

Ґавота (франц. gavotte) тo французки народни танєц хтори концом у 16. вику постал дворски танєц а у 17-им єден зоз танцох хтори бул часц французкого балету и опери, а пред конєц 17. вику и часц, инструменталних формох окреме свити. Ґавота танєц жившого темпа у двополовинскей Allabreve (2/2, 4/4) розмири. Почина вше зоз змахом. Змах у музики, ритмичне зявенє хторе менше од єдинки за чишлєнє (кед єдинка за чишлєнє штварцина ноти, вец змах будзе осмина лєбо шеснастина). Ґавота ше танцує по парох пошораваних зоз одредзенима пантомимскима рухами, фиґурами. Як дружтвени дворско-салонски танєц бул популарни у 17. и 18. вику а коло 1830. року щезує зоз дворских салох у хторих ше танцовало ґавоту. Як народни танєц, ґавота ше ище вше пестує и танцує у Бретанї (сиверозаходна Французка) и Прованси (юговосток Французкей).

У уметнїцкей музики ґавота почина будз облюбена танєчна форма у 17. вику кед Жан Батист Лили уводзи до балету оркестрову свиту. Його тип ґавоти прилапели и имитовали його шлїдбенїки. У опери ґавоту применює Жан Филип Рамо, а зявює ше и у дїлох Гендла, Ґлука, Ґретрия и других композиторох того часу. У барокней камерней сонати ґавота ше ,,одомашнєла’’ у дїлох Корелия и затримала ше аж по час Антония Вивалдия и Фридриха Гендла. Верх уметнїцкого ,,моделованя’’ и формованя досцигує у композицийох Франсоа Купрена и Йогана Себастияна Баха, у їх дїлох ше ґавота зявює як цала часц свити и по правилу вше после сарабанди (тиж танєц), лєбо як оркестрови танєц.

Ґавота, нотни приклад

Ґавота, ритмични приклад

У инструменталней и драмскей музики найчастейше попри першей идзе и друга ґавота (gavotte I, gavotte II) у истим лєбо паралелним тоналитету. Друга ґавота ма скоро идентичну збудову - музични змист як и перша, лєбо є писана и формована зоз бордунским басом.

Ґавота ше поступно розширела на европски и южноамерицки реони.

Уметнїцки стилизована ґавота, танєц ґрациозного характеру и преважно є жившого темпа алє зявює ше и у дїлох спомалшеного темпу. Познєйши композиторе применьовали ґавоту як стилизацию.

Жан Батист Лили, Ґавота

Окреме позната ґавота у опери Манон Леско Жила Маснеа. Музичну форму ґавоту похасновали тиж и русийски композиторе Петро Илїч Чайковски, Борис Ґлазунов а окреме у балетох. Серґей Прокофєв у симфонийскей, клавирскей музики и у балетох.

Литература

• Guilcher, Jean-Michel. 1968. La tradition populaire de danse en Basse-Bretagne. Etudes Européennes 1. Paris and The Hague: Mouton.

• Semmens, Richard T. 1997. "Branles, Gavottes and Contredanses in the Later Seventeenth and Early Eighteenth Centuries". Dance Research 15, no. 2 (Winter): 35–62.