Комета

Комета то нєбесне цело хторе ше находзи на траєкториї коло Слунка. Комети ше состоя зоз праху, змарзнутих ґазох, каменя и ляду.^[1] Орбити кометох ше нєпреривно меняю: ориґинално були у вонкашнєй Слунковей системи и прихильни су поремеценьом при блїзких преходох коло вельких планетох. Даєдни з нїх приходза блїзко ґу Слунку и випарюю ше, док даєдни буду занавше вируцени зоз Слунковей системи. Характеризує их нєсподзиване зявенє на нєбе и хвост хтори вецейнїсто надвисшує димензиї самого ядра комети.

Комета мале лядове цело у нукашньосци Слунковей системи хторе ше, кед прейдзе блїзко Слунка, зогрива и почина вируцовац ґази, приказуюци видлїву атмосферу лєбо кому, а дакед и хвост. Тот феномен настава пре ефект соларней радияциї и соларного витру на ядро комети. Ядра комети варирую од даскельо стотки метери по даскельо километери у пречнїку и состоя ше з ляду^[2], праху и малого каменя. Кома и хвост вельо векши и, кед су достаточно шветли, можу ше видзиц зоз Жеми з голим оком. Комети розпатрани и призначени ище од античних часох у велїх културох.

Комети обично маю барз ексцентричну елиптичну орбиту, и високи спектер орбиталних периодох, варирую од даскельо роки по, потенциялно, даскельо милиони роки. Комети з кратким периодом походза з Кайперового пасу лєбо з його розшатого диску, хтори лєжи споза орбити Нептуна. За комети зоз длугим периодом дума ше же походза зоз Ортовей хмари, сферичней хмари полней з лядовима целами хтора ше пресцера од краю Кайперовей хмари та по пол драги по шлїдуюцу гвизду. Комети з длугим периодом унапрямени спрам Слунка зоз Ортовей хмари з ґравитацийнима пертурбациями спричинєнима з преходзацима гвиздами и з ґалактичну плиму. Гиперболични комети преходза през Слункову систему лєм раз, пред тим як буду виштрелєни до медзигвиздового простору.

Деталь Таписериї з Баєа на хторим кралю Харолду указую Халейову комету пред битку при Хейстинґсу 1066. р.

Комети ше розликую од астероїдох по присустве предлуженей атмосфери нєвязаней з ґравитацию коло централного ядра. Атмосфера ма часци хтори ше наволую кома (централна часц хтора директно окружує ядро) и хвост (длуговастей форми и состої ше з праху або ґазу хтори ше вируцує зоз коми з прициском Слунковей шветлосци лєбо зоз соларнима витрами). Медзитим, вимарти (загашени) комети, хтори прешли коло Слунка вецей раз, страцели скоро шицок свой нєстабилни ляд и прах, и починаю здабац на астероїди. За астероїди ше вери же маю розличне походзенє од кометох, же настали у нукашньосци орбити Юпитера, а нє у вонкашньосци Слунковей системи. Одкрице кометох з главного пасу и активних кентаурох замуцело розлику медзи астероїдами^[3] и кометами.

Од новембра 2014. постоя 5253 познати комети, число хторе помали рошнє^[4].. Алє тото представя лєм малу часточку цалосного потенциялного числа кометох, бо ше преценює же резервоар кометох у вонкашнєй соларней системи (у Ортовей хмари) прейґ билион. Дас єдна комета рочно видлїва з голим оком, гоч велї слабо видлїви и нєспектакуларни. Окреме шветли приклади ше наволую "Вельки комети". Комети нащивйовани з боку безпилотних сондох як цо то Розета Европскей вселенскей аґенциї, постала перша сонда хтора спущела роботску лєтачку на комету, и NASA-ов Deep Impact, хтора направела кратер на комети Tempel 1 же би преучела єй состав.

Литература

Исак_Њутн „Lib. 3, Prop. 41”. Philosophiæ Naturalis Principia Mathematica. Royal Society of London.
Sagan, Carl; Comet London: Headline. ISBN 978-0-7472-7664-7
Brandt, John C.; Chapman, Robert D. (2004). Introduction to Comets (2nd вид.) Cambridge University Press ISBN 978-0-521-80863-7
Левин Б. Ю., Симоненко А. Н. Комета Галлея. — М.: Знание, 1984. — 64 с., ил. — (Новое в жизни, науке, технике. Сер. Космонавтика, астрономия; № 1).