Лаза Костич

Лазар Лаза Костич (Ковиль, 31. януар / 12. фебруар 1841—Беч, 26. новембер 1910) бул сербски ерудита. Занїмал ше зоз литературу (поезию и прозу), з правнима науками, новинарством и естетику. По образованю бул доктор правних наукох.

Лаза Костич
Костич на початку 20. вика
Особни податки
Цале мено	Лазар Костич
Назвиско	Лаза
Датум родзеня	12. фебруар 1841.
Место родзеня	Ковиль, Австрийске царство
Датум шмерци	26. новембер 1910.
Место шмерци	Беч, Австроугорска
Образованє	Универзитет Лоранд Етвош
Литературна робота
Период	Романтизем
Уплїв од	Вилєм Шекспир Предсократовци
Уплївовал на	Станислав Винавер Любомир Симович
Найзначнєйши дїла	Медзи яву и медзи сном Santa Maria della Salute
Подпис

Биоґрафия

Родзени є 1841. року у Ковилю, у Бачки, у вояцкей фамелиї. Оцови було мено Петар Костич, а мацери Христина Йованович. Мал старшого брата Андрию, алє його и свою мацер нє запаметал прето же умарли ище кед Лазар бул беба. Петар Костич, Лазаров оцец, умар 1877. року. Основну школу учел у месту родзеня, а учитель му бул Ґлиґориє Ґлиша Качански. Ґимназию закончел у Новим Садзе, Панчеву и Будиму, а право и докторат правох 1866. на Пештанским универзитету. Службованє почал як ґимназийни наставнїк у Новим Садзе; потим постава адвокат, вельки новтаруш и предсидатель суда. Шицко тирвало коло осем роки, а потим ше, по шмерц, занїма зоз литературу, новинарством, политику и явнима националнима роботами. Два раз бул гарештовани у Пешти: першираз пре фалшиве приявйованє же участвовал у забойству княза Михаила и други раз пре борбену и антиавстрийску бешеду у Беодрадзе на шветочносци з нагоди преглашованя полнолїтносци княза Милана.

Кед бул ошлєбодзени, у знак припознаня, бул вибрани за посланїка Угорского сабору, дзе є, як єден од найлєпших сотруднїкох Светозара Милетича, живо и шмело робел за сербску ствар. Потим жиє у Беоґрадзе и ушорює Сербску нєзависносц, алє под прициском реакционарней влади мушел напущиц Сербию. На поволанку княза Николи одходзи до Чарней Гори и ту остава коло пейц роки, як редактор урядових чарногорских новинох и политични князов сотруднїк. Алє и ту пришло до зраженя, та ше врацел до Бачки. У Зомборе препровадзел остаток живота релативно мирно. Ту бул дзешец роки предсидатель Сербскей народней читальнї хтора ше нєшка вола по нїм.

У Пешти 1892. року ше стретнул зоз Николом Теслом хторому 1895. препоручел Ленку Дундєрски за женїдбу, до хторей и сам покрадзме бул залюбени.

Умар 1910. року у Бечу, а поховани є на Вельким Православним теметове у Зомборе. Останє запаметани як єден од найзначнєйших писательох сербского романтизма.

Вибрани є за члена Сербского ученого дружтва 27. фебруара 1883, а за рядового члена Сербскей кральовскей академиї 26. януара 1909.

Литературна робота

Як политични чловек и явни роботнїк Костич мал моцни уплїв на сербске дружтво свойого часу. Вон єден од сновательох и вожд Зєдинєней омладини, порушователь и редактор велїх литературних и политичних часописох, интимни сотруднїк Светозарови Милетичови. Вон ше у Австриї борел процив клерикализма и реакциї, а у Сербиї процив бирократскогонгнобеня и династичарох. Кед зашол до рокох, напущел свою скорейшу борбеносц и шлєбодоумносц и то була причина чом ше його литературна робота почал подценьовац.

Костич свою литературну творчосц започал у розмаху романтизма, як и Змай, Якшич и други визначени писателє. Аля заш лєм, за нєполни дзешец роки твореня вон станул до шора ґу найвекшим поетом и постал найпознатши представнїк сербского романтизма.

Прекладал учебнїк римского права Пандекта зоз нємецкого язика 1900. року, теди вельку часц свойого часу препровадзовал у манастиру Крушедол.

Стих, проза, театер

Костич ше у своєй поезиї часто дотхнул универзалних темох и людских бриґох, окреме одношенє медзи чловеком и Богом, дружтвом и ближнїма. Уведол иновациї у стилу и язику, шлєбодно експериментуюци, часто на чкоду ясносци. Його творчосц блїзша европскому романтизму як даєдному другому сербскому писательови його часу. Костич у численим, нєподполним теорийним есейом нєуспишно пробовал викомбиновац елементи народней писнї зоз елементами европского романтизма. Нєдостаток успиху може ше преписац напредней природи його поезиї, идейох його часу и його ексцентричносци.

Костичова драма Максим Црноєвич (1863) представя перше пробованє драматизациї епскей писнї. Пера Сеґединац (1875) ше занїма зоз борбу Сербох за свойо права у Австро- Угорскей и його представа Ґордана (1890) нє достала вельо похвали.

И сам прекладатель Шекспира, Лаза Костич свидомо уношел шекспировски елементи адаптуюци сербску историю и епику за театер, алє и попри того стварял єден ориґинални и препознаваюци стил. И поетски талант, алє и добре познаванє антики и ренесанси, зробели же би Костич створел траґедиї чиї заплєти одступаю од литературно-историйного прикладу, а сама робота, цо и типичне за дїла романтизма, до першого плану кладзе любовну и националну занєшеносц. Костич бул контроверзна особа; у младосци ше го вецей славело як цо го розумело, а у старосци постал менєй популарни, праву славу досцигнул аж после шмерци. Нєшка общеприлапене же Костич зачатнїк модерней сербскей поезиї.

Приватни живот и особносц

Лаза Костич бул познати по тим же упрекосцел у облєканю, зоз становисками, критиками и з поезию прецо го и волали „Дурни Лаза”. Лаза Костич може ше охарактеровац же є ексцентрик, алє мал ґениялну искру. Перши до драми поезиї уведол ямбски стих и перши прекладал Шекспирово дїла на сербски язик. На єдним европским авторским конґесу на початку 20. вику пробовал обяшнїц одношенє медзи култури Сербиї и заходноевропскима културами.

Ленка Дундєрски

Костич бул товариш зоз Лазаром Дундєрским, патриярхом єдней од найзначнєйших сербских аристократских фамелийох у Австроугорскей. Бул залюбени до Єлени Ленки Дундєрски, Лазаровей младшей дзивки, хтора була 29 роки младша од нього. Поета нє бул обчаровани лєм зоз Ленкову красоту, алє и зоз єй образованьом, занїманьом за уметносц, познаваньом язикох (нємецки, французки, мадярски). По стретнуце зоз Костичом була спитована даскельо раз, алє нє пристала, а потим нє сцела чуц за других. Прето София, єй мац, и брат Ґедеон гуторели же стари и худобни поета розоганя питачох. Алє Ленков оцец Лазар, хтори поету, свойого товариша и кума, винїмково почитовал и теди го материялно витримовал, мал дипломатичне становиско. Анї дзивка нє була ровнодушна ґу Костичови, трицец роки старшого од нєй, о чим шведочи и єй дньовнїк, чийо часци обявени 120 роки после єй шмерци:

Чи шерцо пана Лазара шлєбодне? Знам же розтаргнул єдни заруки. Кед сом му понукла споминар же би ше уписал, гварел же єден вечар нє будзе достаточни за здумованє стихох хтори мнє достойни.

Знам, мойо били власи и белави очи, и пас, нє охабяли ровнодушних анї хлапцох зоз Бечу. Но, я тому нє давала повагу, обчекуюци час кеди почувствуєм же ми то гутори тот прави. Та сом ше злєкла. Чи нє сцигол тот прави? П. Лазар ми писал. Яка сом щешлїва цали дзень. Гвари: „Оддалєносц розбистри шерцо и розум, я Вас любим баржей як дакеди, а нє шмем Вас любиц. Упили сце ми ше до попатрунку, шерца, мозґу, а я ше намагам же бим Вас висциснул од тамац. Прето сом и сцекол од Вас.” Днї ми нємерлїво швидко прецекаю у дружтве зоз паном Лазаром. Аж у нїм видзим цо живот. Зоз нїм нїґда нє може буц допито! Цо препреченє нашим чувством? Зато же є худобни? Мнє то нє битне. Руцам му ше под ноги. Чи нє бул би щешлїви достац мнє за жену? Бої ше од дачого? Мойого богатства? Нїч мнє нє битне. Лєм вон.

Поета вше чежше прилапйовал Ленкову любов. Часто ше поцаговал до манастира Крушедол же би бул сам. Аж и сам пробовал найсц Ленки супруга. Гоч му Ленка врацала любов, Лазар Дундєрски нє дошлєбодзовал їх вязу и нє дошлєбодзовал им ше винчац. Догварел малженство медзи Костичом и Юлияну Паланачки. Костич пробовал догвариц малженство медзи Ленку и сербско-америцким науковцом Николом Теслом, алє Тесла одбил тото понуканє.

Ленков оцец совитує поетови най ше конєчно оженї з Юлию Паланачки, богату зомборску талошку. У борби медзи мозґом и шерцом, у поетови победзел розум. Так и поробел та зоз Юлию 1895. пойдзе на малженске путованє до Венециї нащиви церкву Санта Мария дела Салуте. Ленка була цихо скриваюци свойо емоциї. Того истого року, два мешаци после Костичового винчаня, нєсподзивано умарла у Бечу, на свой 25. родзени дзень. Єй шмерц, по думаню лїкарох була пре тифусну горучку, остала тайна. Велї авторе веря же окончела самозабойство, лєбо же умарла од смутку. Пред Костичовим винчаню записала до свойого тайного дньовнїка:

Шицко готове. Вон ше оженєл! Як могол буц таки безчувствильни? За кума поволал мойого оца! Совершене злодїйство, без шлїду. Алє чом? Цо сом поробела? Чом ше оженєл за богатство и лєм пре тото? Чуєм, анї є нє красна, анї млада, лєм талошка. Чи на тото спаднул мой вельки поета и шицки його, и мойо идеали? Пошло мойо щесце. Нач тераз и жиц?

По єй шмерци, Костич написал Санта Мария дела Салуте, єден од його найважнєйших творох и, як ше гвари, єдну од найкрасших любовних писньох написаних на сербским язику.

Писня була обявена 1909. року, а поета умар рок познєйше. На основу тей любовней приповедки зняти филм Санта Мария дела Салуте хтори бул емитовани у децембру 2016. року.

Дїла

У чаше у хторим жил и творел, Костич романтичар, алє зоз велїма своїма витворенями бул предвистнїк модернизма 20. вику. Його природа ше подполно виражує у його писньох. Бул пишни, мал самодовирия, бул оштрого розума, упрекосни и отворени. Константно одступал од каждодньового и звичайного. Жил як приклад бизарного, ексцентричного, розбуртавеного романтичара хтори у шицким цо робел бул иншаки од других, видвоєни, ориґинални. Часто гнївал своїх сучаснїкох зоз своїм справованьом и випатрунком. О атмосфери хтора пановала коло поети достаточно гутори часто хаснована констатация „Дурни Лаза”. Поета ище баржей упрекосцел прето же бул свидоми свойого поетичного таланту и худобного розположеня швета хтори го окружує.

Лаза Костич, як поета, филозоф и естетичар, розвил и теорийно потолковал свою ориґиналну поезию. Основни принцип то преплєтанє процивносцох (темох, мотивох, формох, поетичких сличкох, ритмох, звукох). При витворйованю того принципу важну улогу мали два зявеня: симетрия и гармония.

Написал коло 150 лирски и коло 20 епски писнї, балади и романси;

Три драми:

• Максим Црноєвич, (написана 1863, обявена 1866)

• Пера Сеґединац (1882)

• Ускокова люба лєбо Ґордана (1890)

Естетичну розправу:

• Основа красоти у швеце з особним поглядом на сербски народни писнї (1880)

Филозофски трактат:

• Основне начало, Критични увод до общей филозофиї (1884)

Вельку моноґрафию:

• O Йованови Йовановичови Змайови, його шпиваню, думаню и писаню, и його чаше (1902)

Вельке число статьох полемичарского характера, преподаваня, скици и фельтони. Од прекладателжних роботох найзначнєйши його преклади Шекспира: Гамлет, Ромео и Юлия и Ричард III. У прози написал и даскельо приповедки (Русалково чадо, Махараджа, Мученїца). Єдно од найпознатших дїлох му програмска писня Мeдзи яву и медзи сном, як и Santa Maria della Salute єдна од надрагоцинших лирских писньох сербскй уметнїцкей литератури.

Преложел и учебнїк римского права Пандекта зоз нємецкого язика 1900. року, теди вельо часу препоровадзовал у манастире Крушедол.

Нашлїдство

Єнда новобеоґрадска школа од 2005. ма мено по Лази Костичови. Основна школа у Ковилю, родзеним месце Лази Костича, тиж так ма його мено. Од 2000. року у Новим Садзе єст єдна ґимназия хтора ноши мено по Лазови Кoстичови и найвироятнєйше є єдина штредня школа у Сербиї хтора ма праву школску театралну салу зоз 215 местами за шедзенє и модерну провадзацу опрему за професионалну роботу.

Йому на чесц установена Награда Лаза Костич и Награда венєц Лази Костича, а на чесц писнї Cанта Мариа дела Салуте у Зомборе ораґанизована манифестация Дзень Лази Костича, на хотрей каждого 3. юния вибраному поетови додзелює ше Венєц Лази Костича. Перши ю достал Перо Зубац, а 2016. року Душко Новакович и Стоян Бербер. Награду у 2017. року достал новосадски поета Йован Зивлак.

О нїм 1985. зняти филм Случай Лази Костича. По його мену наволана Библиотека Лаза Костич у Чукарици. По нїм наволана Улїца Лази Костича (Зомбор).

Лаза Костич ше учишлює до 100 найвизначнєйших Сербох.

Реквиєм Лазови Костичови

Сербски новинар и публициста Иван Калаузович Иванус написал у марцу 2017. року лирску, елеґичну писню Реквиєм Лазови Костичови, задуману як предлуженє поеми Cанта Мариа дела Салуте и омаж Лазови Костичови. Стихи Реквиєма... явносц першираз чула у Чикаґу, пред проєкцию филма Cанта Мариа дела Салуте Здравка Шотреа у кину Century Centre. Пред полну салу, рецитовала их новинарка дакедишнього Радио Сараєва Милка Фиґурич.

Вокалне виводзенє Реквиєма Лази Костичови емитоване у рамику емисиї Вечерас заједно Першого програму Радио Беоґрада у априлу 2017. У улоги оратора знова була Милка Фиґурич, чий ше глас чул на габох Радио Беоґрада першираз после розпадованя ЮРТ системи.

Литература

• Поповић, Миодраг (1985). Историја српске књижевности - Романтизам, Књ. 2. Завод за уџбенике и наставна средства - Београд. стр. 362.
• Народна енциклопедија, Ст. Станојевић, Загреб, 1925—1929.pp. 401-403 P. Петрович

Вонкашнї вязи

• Биографија на сајту САНУ
• Ленка Дунђерски и Лаза Костић (Илустрована политика)
• Лаза Костић није запросио Ленку (Политика, 2. септембар 2010)
• Фонд Лаза Костић (Циљ Фонда је промовисање дела Лазе Костића)
• Распети Прометеј – Лаза Костић (1841—1910) (16. јун 2016)
• Опрости, мајко, много сам грешан (Вечерње новости, 5. март 2019)
• Др Милош Савин - „Лаза Костић – политички саборац Светозара Милетића”
• Трибина Друштвена мисао Лазе Костића
• Santa Maria della Salute, преклад Михайло Рамач, (по руски)