Михайло Варґа (*17. април 1952—†9. април 2019), културни и дружтвено-политични активиста и єден з найталантованших ґлумцох у аналох театралней уметносци на руским язику у Югославиї и Сербиї.

Михайло Варґа
Михайло Варґа
Народзени 17. априла 1952. року
Умар 9. априла 2019. (67)
Державянство югославянске, сербске
Язик творох руски
Школа Школа школярох у привреди
Период твореня 1967—2018.
Жанри ґлума, рецитованє, култура
Поховани у Руским Керестуре
Припознаня Златна значка КПЗ Сербиї (1986),

Зарї култури КПЗ Кула (1988),

на Союзним фестивалу у Требиню 1990. року є преглашени за найлєпшого ґлумца-аматера

Биоґрафия

ушориц

Михайло Варґа ше народзел 17. априла 1952. року у Руским Керестуре. Ту закончел основну школу 1967. року, а Школу школярох у привреди 1970. року закончел у Кули. Такой после законченей школи почал робиц у приватнїка, а вец у Фабрики мебльох Дрина у Вербаше. Потим прешол на роботу службенїка у Новинско-видавательней установи Руске слово Нови Сад, з роботним местом у Руским Керестуре, и оталь пошол до пензиї.

Михайло Варґа бул у малженстве зоз Дарину родз. Орос. Мали двох синох, Михайла и Владимира.

Дружтвено-политични анґажман

ушориц

Варґа як омладинєц бул вецей роки активни у Младежскей орґанизациї валала, як член предсидательства, а єден дворочни мандат, 1975/76. року, бул и предсидатель. У тим чаше бул и член Општинского комитету младежи. Були то роки кед Младежска орґанизация була окреме активна и орґанизовала велї активносци у новозбудованим младежским доме. Познєйше Варґа бул активни и у политичним живоце и бул вибрани и до Совиту Месней заєднїци, а коло 20 роки окончовал и длужносц секретара Месного здруженя СУБНОР-у.

 
Михайло Варґа

Досяги у рамикох театралней уметносци

ушориц

Михайло Варґа бул, од половки 60-их рокох, член театралней секциї у основней школи и танєчней секциї у Доме култури у Руским Керестуре а познєйше помагал културну мисию Дома култури анґажуюци ше у комисийох Фестивала култури Червена ружа.

Зоз театралну дїялносцу ше почал занїмац ище як штернацрочни школяр 1966. року. Бавел у театралним фалаце Дзивче зоз ширками Г. К. Андерсена (режисер Йовґен Медєши). Перши театрални фалат за старших, у котрим и вон достал улогу, була комедия Жоржа Фейдоа Пан ловар у режиї новосадского режисера Михайла Василєвича и його помоцнїка Витомира Бодянца. Од теди Михайло Михал Варґа постал стаємни член Керестурскей сцени АРТ/РНТ Дядя, познєйше Руского народного театра Петро Ризнич Дядя Руски Керестур, аж по час кед му чежка хорота зопарла шицки активносци.

Бул єден з найталантованших ґлумцох у историї Руского народного театра Петро Ризнич Дядя, а мож повесц нє лєм у рамикох керестурскей сцени театра, алє и у цалей рускей националней заєднїци у нашей жеми. Шведоча то и велї награди и припознаня хтори освоєл за вецей як 50 роки, а спомедзи котрих окреме значни: Златна значка КПЗ Сербиї (1986), Зарї култури КПЗ Кула (1988), а на Союзним фестивалу у Требиню 1990. року є преглашени за найлєпшого ґлумца-аматера.

Од 1967. по 2018. рок одбавел 41 улогу, а скоро шицки були главни. Попри тим, значне число зоз спомнутих представох було адаптоване и зняте за телевизию, а тиж и за радио. Вецей роки поряднє участвовал у рижних радио драмох за емитованє на руским язику, записаних на маґнетофонску пантлїку, та ше и нєшка репризую.

Михайло Варґа умар 9. април 2019. року. Поховани є на теметове у Руским Керестуре.

Михайло Варґа ґлумел у тих театралних фалатох:

ушориц
Рок
Театрални фалат
Улога
Рок
Театрални фалат
Улога
1967. Г. К. Андерсен: ДЗИВЧЕ ЗОЗ ШИРКАМИ 1996. Дю. Папгаргаї: ЖОБРАЧА ГОРА
1972. Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР Ґонтран 1998. О. Вампилов: ЛОВ НА ДЗИВИ КАЧКИ Дима, келнер
1976. Е. М. Ремарк: ОСТАТНЯ СТАНЇЦА Маврер 1999. Ж. Фейдо: ПАН ЛОВАР
1977. М. В. Ґоґоль: РЕВИЗОР Бобчински 2000. Й. С. Попович: ПОКОНДИРЕНА ТИКОВКА
1978. А. Вампилов: РОЗЛУКА У ЮНИЮ Букин 2001. Дю. Папгаргаї: ДВА КАРТИ ЗА ЄРУСАЛИМ Брундза
1979. Бертолд Брехт: ОПЕРА ЗА ТРИ ҐРОШИ Едо 2004. Р. Доманович: СТРАДИЯ Начальнїк у министерстве,

шеф делеґациї, граждан

1981. Е. Лабиш - М. Мишел: ФЛОРЕНТИНСКИ КАЛАП Фадинар 2005. Д. Ковачевич: ЗБОРНЕ МЕСТО Михайло Павлович
1982. Б. Нушич: ПОДОЗРИВА ОСОБА Жика, срезки писар 2005. Муза Павлова: КАРУСЕЛ Идиот
1983. Михайло Ковач: ОРАЧЕ Микола 2006. М. Канюх: ВЕЛЬКА ПТИЦА Велька птица
1984. Дю. Скарничи - Р. Тарабузи: КАВИЯР И ҐЕРШЛА Антонио 2007. Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ
1985. Михайло Ковач: ГРИЦОВО ВОЯЧЕНЄ Гриц 2011. АНГЕЛИ ЗИХОДЗА ЗОЗ ВАВИЛОНУ
1986. Дю. Папгаргаї: БАБКИ ЗОЗ СЛАМИ Алек 2011. М.В. Ґоґоль: КОЦКАРЕ
1986. Б. Пекич: ҐЕНЕРАЛЄ 3. Присутни 2012. Ш. Гудак: РУСАЛКА
1986. Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ Нови 2012. Христо Бойчев: ОКРУЖНИ ШПИТАЛЬ
1988. А. Н. Островски: ЛЄС Нєщешлївец 2013. С. Орос: НАЦИОНАЛНА СТРАҐЕДИЯ
1988. Б. Пекич: У ЕДЕНУ НА ВОСТОКУ Нови 2014. Ян Лазорик: БЕРЕМЕ ШЕ, ТАК НАМ И ТРЕБА
1989. А. П. Чехов: ПИТАНКИ Ломов 2015. Джон Нортон: ЦО ПОСЛУГА ВИДЗЕЛА
1990. М. В. Ґоґоль: ЖЕНЇДБА Подколєсин 2016. Е. М. Кочиш: ВОНА НЄВИНОВАТА
1992. Дю. Папгаргаї: АҐАФИЯ СТАРОГО ПОПА ДЗИВКА Митро Попович 2016. З. Павлович: ЗАЗБЕРОВАЧЕ ТРУПЛОХ Гавриїл Костельник
1995. Дю. Папгаргаї: РОВНЯЦКИ СОБЛАЗНЇ Кирил 2018. Милош Николич: КОВАЛЄ

Литература

ушориц
  • Дюра Латяк, „Михайло Варґа, службенїк, ґлумец-аматерˮ, 50 роки Драмского меморияла Петра Ризнича Дядї, Руски Керестур, 2018. б. 132
  • Тамаш, др Юлиян, „Руски театер Дядяˮ, Руски Керестур, лїтопис и история (1745-1991), Месна заєднїца Руски Керестур, 1992, бок 423.

Вонкашнї вязи

ушориц

Ґалерия

ушориц