Русска заря

Русска заря
Профил	Тижньово новини
Видаватель	Културно-просвитни (национални) союз югославянских Русинох Заря
Главни редактор	др Милутин Ґубаш др Янко Шарик Николай Д. Олеяр Евґений М. Кочиш
Основани	22. априла 1934.
Язик	руски
Шедзиско	Стари Вербас
Престали з виходзеньом	У априлу 1941. року

Русска заря – тижньово новини хтори видавал Културно-просвитни (национални) союз югославянских Русинох Заря.

Зявйованє тих новинох була єдна файта реакциї на културну политику Руского народного просвитного дружтва, хторому на чолє стало углавним священство, а хтора нє була по дзеки єдней часци руских интелектуалцох. Бо, РНПД бул, по змисту його програмских задаткох, блїзки народняцкому руху у Галициї, з почасово виразно право ориєнтованима и клерикалнима виступами, поготов у чаше приблїжованя другей шветовей войни. До нєскладаня приходзело особлїво у вязи зоз питаньом националного идентитета югославянских Руснацох. Єдна часц интелектуалцох, медзи хторима були и дзепоєдни тедишнї дописователє и сотруднїки Руских новинох, нєздадовольних з роботу и програму РНПД пробовала винайсц нову форму културного орґанизованя и власного информованя членства. Так уж 22. априла 1934. року у Старим Вербаше Културно-просвитни союз югославянских Русинох розпочал видавац свойо новини. Новини були дошлїдно русофилскей ориєнтациї и трудзели ше доказац же войводянски Русини, як и шицки Русини, конар русийскей/общерускей националносци. Новини вишли под назву Заря (по чим члени КПСЮР були у народзе познати як „заряше" або „батогше" - по даскельо числох новинох хтори вишли под назву Русски батог), под хтору виходзели од 22. априла 1934. року по 2. авґуст 1936. року, потим под назву Русска правда (лєм два числа) и конєчно под назву Русска заря (од 20. септембра 1936. року по април 1941. року т.є. по конєц виходзеня).

Редакторе и сотруднїки

Цо ше дотика Русского батога (як предходнїци Зарї) спрам записох Е. М. Кочиша, коло нього були позберани др Александер Сакач (познєйше Будишин), лїкар, др Милутин Ґубаш, лїкар, Мойсей Мудри и други. Перши редактор Зарї бул др Милутин Ґубаш (од 22. априла 1934. року по 2. авґуст 1936. року, потим др Янко Шарик, лїкар (од 2. авґуста 1936. по 20. септембер 1936.), вец Николай Д. Олеяр (од 20. септембра 1936. по 28. марец 1937) и конєчно од 28. марца 1937. Русску зарю почина ушорйовац як главни и одвичательни редактор Евґений М. Кочиш аж до 1941. року. За Редакцию одвитовал др Янко Шарик. Интересантни факт же ше як видаватель новинох од 7. юлия 1935. року зявел КПСЮР под назву Културно-национални союз югославянских Русинох.

Сотруднїки, дописователє були др Шарик, др Сакач-Будишин, Дюра Шантов з Вербасу, Михал Шарик, богослов, Микола Д. Олеяр, правнїк, Петро Ризнич (познєйше викладач-наставнїк у керестурскей нїзшей ґимназиї), Янко Виславски, священїик (вон бул православни священїк у Ґосподїнцох познєйше штреляни з боку мадярского фашистичного окупатора), Янко Хромиш - Бачи Горки зоз Дюрдьова, Мойсей Мудри, Дюра Сабадош з Миклошевцох, Дюра Павлович и богослове зоз Карпатох.

Язик у новинох

Уж зоз самей транскрибциї назви новинох (написаней з двома буквами „с") видно велькоруску ориєнтацию у толкованю националного идентитета (присутну у тим и скорейшим чаше и на Закарпатю, засновану на карпаторускей традициї, як опозициї проукраїнскей ориєнтациї, инспированей зоз Галичину, яку у основи потримовало и РНПД аж по другу шветову войну), хтору Евґений М. Кочиш тримал як панславистичну, а назву „Руснак" поєдначовали зоз назву „Рус". Пишуци у своїх памяткох на часци свойого редакторованя у Зарї, одосно, секретарованя у КПСЮР, Кочиш медзи иншим наведол и тото:

"... Я пред перши шветову войну нїґда нє чул од людзох у валалє же ми Русини. Нас у Дюрдьове Серби волали 'Руси'. Аж по войни, кед почало робиц РНПД, кед ше почали печатац учебнїки на нашей бешеди, кед у першей читанки була наша гимна 'Я Русин бил, єсм и буду'..., вец ми, дзеци, чули же ми нє лєм Русаци алє и Русини. Мнє, особнє, и нєшка тота назва цудза. Я ше и нєшка чувствуєм якда сом цошка сциґанєл кед гварим же сом Русин. Но, помирел сом ше зоз тим, алє зоз меном Українєц ше нє можем помириц...

Цо ше язика дотика КПСЮР ше у своїх новинох и других виданьох служел зоз живим народним язиком, алє зоз прилагодзену русийску кирилку. Цо ше лексики дотика, авторе написох и редакторе ю обогацовали з русийску. Вироятно, у складзе зоз своїма поглядами на руски национални идентитет, вони живи язик „чисцели" од странских уплївох зоз уношеньом русийских терминох, служаци ше при тим зоз сербско-русийским словнїком.

Уважни читач Зарї (Русскей зарї) нє ридко нєшка стретнє и українску лексику, цо лєм указує же главни креаторе „заряштва" нє познали у достаточней мири анї русийски, анї українски язик.

Други виданя КПСЮР

КПСЮР, односно Редакция Русскей зарї видавала и свой рочнїк Русски народни календар зоз додатну назву Заря (1935-1941) и дзепоєдни публикациї як цо то кнїжочка Николая Д. Олєярового Исторiя русского народа1934, та Квиток младосци, собрани писнї и старостовство зоз дружбовством Янка Хромиша. Медзитим, вони ше нє могли ровноправно ношиц зоз РНПД (за хторим, попри значних прилогох маєтних ґаздох стала и церковна каса). Окрем єдного числа маєтнєйших ґаздох и тарґовцох, КПСЮР од ширших народних пасмох нє достал значнєйшу материялну потримовку. Видавательну дїялносц КПСЮР з найвекшей часци финансовали Шариково, Дюра Шанта, Петро Сендерак, др Сакач, др Ґубаш, Брундза зоз Коцура, Шимко Стрибер зоз Коцура, Сабадошово зоз Миклошевцох, народ, хто кельо могол, хто кельо дал. Медзитим, тоти прилоги лєдво закривали и таки обсяг видавательней дїялносци.

Литература

• Дюра Латяк, Руске слово, 1945–1985, (Нови Сад, 1985), 19-23.