Юлиян Колєсар

Юлиян Колєсар (*15. юлий 1927—†26. марец 1992) маляр, поет, етноґраф и писатель у Югославиї и Канади рускей/русинскей ориєнтациї.


Юлиян Колєсар

Народзени	15. юлия 1927.
Умар	26. марца 1992. (65)
Державянство	югославянске, канадске
Язик творох	руски
Школа	Штредня школа за применєну уметносц Нови Сад
Универзитет	Висша педаґоґийна школа у Новим Садзе
Период твореня	1954—1992.
Жанри	малярство, иконопис, скулпторство, етнография
Поховани	Монтреал, Канада

Биоґрафия

Юлиян Д. М. Колєсар народзени 15. юлия 1927. року у Дюрдьове у рускей фамелиї, оцец Драґен и мац Мелана. Юлиян Колєсар до основней школи ходзел у Дюрдьове, а у Новим Садзе ше школовал за ґрафичного уметнїка (закончел Штредню школу за применєну уметносц и Висшу педаґоґийну школу у Новим Садзе, 1949-1954). Попри малярства виглєдовал и виучовал и дзепоєдни обласци з нашей етноґрафиї – облєчиво (ношню), орнаментику, давни мальовани образи на склу, керамику, тканя, вишивки, обичаї як и особни мена и презвиска у валалох дзе жию нашо людзе.

Подобова творчосц

Познєйше ше Юлиян Колєсар почал интересовац и за нашу историю и язик. Од 1958. року жил у Бриселу, у Белґиї, потим ознова у Новим Садзе, Заґребе и Пули. 1966. року напущел Югославию занавше. Од 1966. по 1968. рок пребувал у Паризу, а вец пошол до Филаделфиї (ЗАД). У Америки Юлиян Колєсар од 1969 по 1971. рок жил у Ню Йорку дзе робел як комерциялни уметнїк, потим знова у Филаделфиї по 1973. рок, кед прешол жиц и робиц до Монтреалу у Канади дзе препровадзел остаток свойого живота малююци и пишуци.

Колєсарову уметносц характеризує широки дияпазон стилох и технїкох: од иконох, хтори провадза главни риси стредньовиковей иконоґрафиї, до неореалистичних, експресионистичних, кубистичних и абстракних платнох, хтори часто преноша теми зоз живота войводянских Русинох, а за цо похасновани моцни фарби хтори здогадую на народну уметносц.

За шицок тот час Юлиян Колєсар ше занїмал зоз шлєбодним малярством, викладал свойо малюнки по рижних местох, од того ше и претримовал зоз фамелию. Самостойно викладал у Ню Йорку (два раз), Филаделфиї (три раз), Чикаґу, Вилминґтону, Детроиду (два раз), Монтреалу и Торонту (два раз), а колективно у Беоґрадзе, Новим Садзе, Старей Пазови, Торонту, Лонг Айланду, Дженкинтауну, Филаделфиї итд.

Наукова и видавательна робота

Юлиян Колєсар интензивно читал, писал и виучовал нашу историю и етноґрафию. Наглашовал же ше о нас Руснацох барз мало зна, або нїч и надпоминал же гоч зме физично нє вельки, нє случайно зме на тей жеми: „Кедишик, були зме вельо векши и зоз виучованьом нашей прешлосци мож обяшнїц ище вельо койцо у историї”. Свойо роботи писал на бачванско-руским язику и розпосилал по найвисших наукових институцийох по швеце.

Юлиян Колєсар малює

Док жил у Канади, Колєсар написал числени тексти о войводянских Русинох и обявел их у власним виданю у видавательней хижи хтору наволал Колєсаров руски америцки институт одн. Руски институт Ю. Колєсарового Америки. Слово о прейґ сто роботох зоз историї, историоґрафиї, етноґрафиї, язика и подобовей историї од хторих шицки написани, спрам його словох, на “панонским руским” язику. Єдина робота Юлияна Колєсара хтора дошла до ширшей публики то постгумно публикована у Югославиї История руского народного мена (1996). Векшина Колєсарових литературних творох була по своєй природи полемична. Окреме бул критични на українску ориєнтацию хтору шлїдзели дзепоєдни линґвисти и писателє войводянских Русинох, доказуюци место того же його народ конар окремней карпаторускей/русинскей националносци.

Юлиян Колєсара у своєй домашнєй друкарнї у Монтреалу видал вецей кнїжки, медзи хторима бул и рукопис кнїжки История руского народного мена хтори настал на початку 70-тих рокох. Гоч рукопис бул умножени и порозпосилани до вецей наукових, културних и видавательних институцийох по швеце и у нас, заш лєм нє бул доступни каждому хто би могол буц заинтересовани пречитац го. У ширшей явносци ше о тим рукопису скоро анї нє знало, а у руских институцийох ше го крило прето же автор бул приказовани як нєжадана особа.

Юлиян Колєсар у першим шоре, твардо бранєл право людзох наволовац ше по своїм, та прейґ того бранєл и руску националну назву. Робел, писал, дїйствовал и посудзовал пре общелюдски и общеруски хасен.

У рускей култури 70-ти роки ХХ вику наступели часи дозретосци за високи досяги. Руснаци уж теди мали моцни кадер у велїх обласцох култури (литература, театер, малярство, информованє, образованє). Наука ше з моцним розмахом обрацела ґу Руснацом (науково совитованя котри орґанизовали руски активисти и орґанизациї, алє у сотруднїцтве з Универзитетом у Новим Садзе, Академию наукох и уметносцох у Беоґрадзе...). Руски язик досцигнул по урядове административне хаснованє на покраїнским и општинским уровню.

Юлиян Колєсар у тих златних рокох рускей култури, як вибеженєц зоз жеми и процивнїк пануюцей системи, а ище баржей як критичар дзепоєдних зоз преднякох медзи Руснацами и як осамени бул онєможлївени явно дїйствовац. Престало ше друковац його литературни и подобово роботи. Престало ше го споминац як заслужного руского роботнїка. Писма хтори вон писал поєдинцом и институцийом замикало ше або знїчтожовало (алє покрадзме и чувало). З єдним словом, Юлиян Колєсар могол лєм приватно контактовац з Руснацами у Войводини. Медзитим, з рукопису История руского народного мена видно же бул хронїчар рускей историї 70-тих рокох. Вон ма активне становиско ґу знєважованю руского мена и националних досягох рускей култури. Бранєл национални специфични характеристики Руснацох и мал тварду виру до нашей будучносци.

Юлиян Колєсар поволовал Руснацох най ше моцнєйше повязую зоз Русинами на Карпатох и у Панониї. Осудзовал насилну асимилацию. Жаль му було напр. же нєстала повойнова Руска матка як правдива национална културно-просвитна орґанизация медзи Руснацами у Войводини.

Свидомо або нє Юлиян Колєсар бул єден од тих цо зоз “скритого“ боку рускей историї 70-тих рокох медзи першима предсказовал карпато-русински рух 90-тих. Прето його рукопис драгоцини за обєктивнєйше патренє на национално-културни рух бачко-сримских Руснацох.

Юлиян Колєсар мал зоз супругу Веруну нар. Ґнип два дзивчата (двойнята) Ану (1950-2004), подобового педаґоґа и уметнїка хтора од 1987. року жила и творела у Канади и Верунку Веру од. Иванович хтора тиж єден час жила у Канади.

У другим малженстве у Канади Юлиян Колєсар мал зоз супругу Наталку двойо дзеци.

Руска одлога

У Дюрдьове 1990-тих рокох Холошняйова фамелия основала стаємну виставу його подобових роботох и другого виглєдовацкого и етно-материялу, документох о Колєсаровим живоце и дїлу у рамикох етноґрафийного музея под назву Руска одлога при дюрдьовскей грекокатолїцкей парохиї.

Юлиян Колєсар заступени у Моноґрафиї подобовей творчосци Руснацох, зоз подобову роботу Руска дзивка, Нови Сад, 2003, б. 59.

Юлиян Колєсар умар 26. марца 1992. року у Монтреалу у Канади дзе є и поховани.

Ґалерия

Косидба, линорез
Руска дзивка

Литература

Лирични реализм як памятка: Юлиян Колєсар, 1927-1992, Шветлосц, XXX, 2-6, (Нови Сад, 1992), 179-182;

Любомир Медєши, „Шлїди благей Колєсаровей душиˮ, у Юлиян Колєсар, История руского народного мена (Нови Сад, 1996), 241-246.

Юлиян Колєсар, История руского народного мена, НВУ Руске слово, Нови Сад, 1996.

Юлиян Колєсар: Колїска слункова, НВУ Руске слово, Нови Сад, 1969.

Вонкашнї вязи

Julijan Kolesar, Carpatho-Rusyn American, A Newsletter on Carpatho-Rusyn Ethnic Heritage, Vol. 10, No. 1‚ Spring 1987. p. 3

Slavka Kolesar: My Father's Work, Dec. 18, 2014.

Юлиян Колєсар, вебсайт НАР, Руски вертикали, 27. новембер 2023.