Чатлаш
Чатлаш – тото слово ма у нашим язику два значеня: 1. часц коча од осовини по вагу на хтору ше става кед ше ґрабе на коч (серб. потега, од мадяр. csatol - приключиц, csatolás – злученє, прикладанє); 2. викли, латки на хторих накруцена слама з блатом, заглобени медзи латками (гредками) повали, на нїх ше руцало друге пасмо падлашу.
Дїєслово чатловац – масциц, омасцовац з блатом хторе помишане з плєву (слц. диял. čatlovac – утвердзовац, зацаговац, од мадяр. csat – капча, квачка).
Опис - Кажди коч мал два чатлаши: предок чатлаша ше квачело за перец на ваги, а задок ше здзивало на шапку преднього колєса на кочу. На тот способ були преднї колєса твардо повязани зоз вагу коча. То було барз важне кед коч скруцовал. Кед ше з кочом круцело, напрям преднїх колєсох ше меняло нє лєм з преднїма шнїцами, алє и зоз чатлашами. Окрем того, чатлаш служел и за ґрабанє на коч. Папучу за ґрабанє мали лєм парадни кочи, а на прости, роботни коч, пендрало ше так же ше ставало на сам штредок чатлаша. Чатлаш бул длугоки 70 центи, а груби дас 2 центи. Треба ище надпомнуц же чатлаши були и єдна файта украсу на кочу. Цифра на чатлашу звичайно була з того боку дзе ше чатлаш здзивало на шапку колєса, а на каждим чатлашу була иншака цифра.
Литература
ушориц- Словнїк руского народного язика II, О – Я, Филозофски факултет, Одсек за русинистику, Нови Сад 2017, б. 707
- Наташа Фа Холошняй, Колєсарске ремесло, Термонолоґия, Studia Ruthenica 19, Нови Сад 2014, б. 71
Вонкашнї вязи
ушориц- potega - Викисловнїк