Ремеселнїцтво при Руснацох у Бачкей
Ремеселнїцтво (тур. zanaat) то дїялносц хтора облапя продукцию, оправянє або отримованє дачого. Ремесло предходнїк индустрийней або продукциї у фабрики.
Зоз ремеселнїцтвом ше занїма ремеселнїк як поєдинєц, хтори виучени за ремеселнїцку роботу, або у сотруднїцтве и зоз помоцу других фахових роботнїкох.
Стари ремесла од давна були жридло заробку и подмирйованя основних потребох жительства. Роботу водзели майстрове у своїх роботньох зоз помоцу шеґертох и калфох.
Дакеди держава, зоз цильом очуваня старих ремеслох як културного нашїдства и витворйованя додатного заробку од туризма, обраховює менши порциї.
Подзелєнє
ушорицПродуковательне ремеселнїцтво
ушориц- (шуштерске, колєсарске, ковальске, штранґарске, кломферске, конопарске, калапарске, пекарске...)
Услужне ремеселнїцтво
ушориц- (байберске, скравецке, мулярске, млїнарске, качмарске, тарґовецке, погосцительне...)
Услужне ремеселнїцтво у розвою, а продуковательне ше помали гаши (нєстава).
Ремеселнїцтво конар привредней дїялносци (продукция, прерабянє, рижни услуги), котру окончує поєдинєц, фахово оспособена особа, сама лєбо зоз участвованьом меншого числа фаховцох, односно, помоцних роботнїкох. Характеристичне є по барз узкей подзелєносци роботи; окончує ше на єдним месце; окончує го єдна або даскельо особи; процес продукциї и преробку у цалосци ше одвива преважно з людску роботну моцу, односно з руками. З розвитком индустриї и запровадзованьом до продукциї сучасних машинох — ремеселнїцтво ше з продукциї (вирабяня орудийох) вше баржей опредзелює на услужни роботи, їх оправянє. У продукциї ше за тераз затримали ремесла з обласци металопрерабяцкей, електротехнїчней и будовательней дїялносци. Ремесла зоз других обласцох, наприклад ципеларске, зведзене на вше менше количество висококвалитетней обуї ручного виробку и на менши оправяня. Ремеселнїцтво котре представя доприношенє очуваню националней култури, та и привредней култури и надалєй значне за творенє и оспособйованє нових фахових кадрох.
Ремеселнїцтво по валалох, пре векше запровадзованє механїзациї у польопривреди и хаснованє орудийох индустрийного виробку, виключує услуги скорейших валалских польопривредних ремеслох и помали ше гаши — нєстава.
Ремеселнїцтво, попри польопривреди, по чишлє занятих, друга по шоре дїялносц при Руснацох. Медзи двома войнами у векшини руских валалох штреднє було коло 200 особи (майсторве зоз обертом, майстрове без власного оберту, майсторски помоцнїки и шеґерти, тарґовци дутяндїйоше и качмаре) и вони у велькей мири були орґанизаторе и ношителє дружтвеного, културного и спортского живота, алє и помагали и були и добротворе-донаторе културних, спортских и других дїялносцох.
У чаше медзи двома войнами медзи Руснацами з рока на рок було вецей як 500 майстрох, калфох и шеґертох. По Другей шветовей войни тото число ше обачлїво звекшало зоз занятосцу квалификованей роботней моци у индустриї варошских подприємствох, цо спричинєло и пресельованє майстрох и закончених школярох школох школярох у привреди: месарох, машинских шлосерох, вилївачох, електричарох... до вельочислених подприємствох.
По Другей шветовей войни, число Руснацох у приватним секторе ше зменшує пре общу дружтвену и рестрикцийну порцийну политику, алє ше натомест звекшує дружтвене ремеселнїцтво.
Нєшка у дзепоєдних наших местох єст ремеселнїцки дружтва, лєбо майсторски дружтва, як ше по традициї волаю. Вони, нажаль, нє обєдинюю шицких занятих майстрох, алє лєм тих цо маю свой оберт, сами окончую лєбо под своїм меном окончую ремесло, маю свою роботню, односно фирму, и од своєй дїялносци плаца порцию.
Таки обставини у ремеселнїцтве нєшка. Медзитим, нє було вше так. Патраци през историю, воно було предходнїк индустриї и без нього и його розвою, усовершованя и напредованя, спомалшени би бул розвой цалого чловечества. Ремеселнїцтво, вєдно зоз тарґовину своєчасово, у XIV и XV сторочу, було главни ношитель дружтвеного проґресу. Валалске ремеселнїцтво подмирйовало общи людски и привредни потреби — обуй, облєчиво, орудия, ствари до обисцох итд.
Ремеселїицтво вообще, та и ремеселнїцтво по валалох, мало свой златни час. По фаховосци и знаню ше вше баржей виєдначує дзекуюци власней отвореносци и зменшованю розликох у потребох жительох у варошох и валалох, а затримало и свойо окремносци праве пре потреби трошительох у варошох и валалох. Подмирйованя потребох валалского жительства оможлївйовали розвой валалского ремеселнїцтва — бочкораше, скравци, кушнїре, ковалє, колесаре, муляре, цимерманє... И зоз другого боку, як цекло обще дружтвене напредованє, тото ремеселнїцтво ше присподобйовало ґу тим новим потребом и источашнє предлужовало свой живот. Майстрове звладовали вше векше теорийне и практичне знанє прейґ образованя и з обезпечованьом вше модернєйших машинох яки хасную у роботи (гобель, пилка — машина за гобльованє, циркулари; огень — апарат за автоґене заварйованє, електричне заварйованє), цо вимагало практичну (майсторску) схопносц и високи квалитет фахових майсторских продуктох и услугох.
Ремеселнїцтво под час Габзбурґскей и Австроугорскей монархиї (1751-1918)
ушорицОсновна характеристика ремеселнїцтва при Руснацох у Бачкей насампредз у тим же му коренї ище на Горнїци, же ше зоз приселєнцами приселюю и майстрове до Южней Угорскей и друге, же розвой ремеселнїцтва под значним уплївом напреднєйшого и розвитшого ремеселнїцтва у сушедних блїзших и дальших местох, окреме нємецких и мадярских майстрох. Тоти валали од скорей мали свойо цехи, а руски майстрове були члени тих здруженьох, учели ше и здобували попри знаня у фаху и дїловни морал. У тих местох од скорей пановала майсторска традиция, цехи и повязаносц медзи майстрами ширшого подруча.
Концом XIX стороча у Червинки була и шеґертска школа, а у истих местох ше покладало и калфовски испити, док ше майсторски покладало у Кули и Червинки. Концом XIX стороча було и два фондациї, з котрих наградзовани руски шеґерти цо посцигли найлєпши успих з мадярского язика и тоти калфове котри направели найквалитетнєйше ремек-дїло на майсторским испиту.
Ремеселнїцтво по снованє майсторских дружтвох (1751-1834, 1763-1828)
ушорицРемеселнїцтво ше подшвидшано при Руснацох почина розвивац аж у перших дзешецрочох XIX стороча, а масовнєйше є аж после шейсцох-седем деценийох їх пребуваня у Южней Угорскей. У тим чаше приходзи до снованя цехох при Руснацох.
Добри майстор була почитована особа. Його продукти ше куповало, його услуга глєдана и добре плацена. Фаховосц родителя ше преношела на сина. У мигелю при доброму майстрови було шеґертох, робели калфове, вирабяло ше продукти и за пияц и за вашари. Маме случаї у наших валалох же єст майсторски фамелиї у трох-штирох поколєньох. То колєсаре, ковалє, столаре, скравци итд. Дзеци з майсторских фамелийох барз часто и сами поставаю майстрове, алє свойо ремесло присподобюю ґу новому часу и ґу новим вимогом жительства.
Спочатку ремеслнїки були дзеци з ремеселнїцких фамелийох, а познєйше ремесло виучовали и дзеци з худобних фамелийох. За ученє ремесла ше плацело майстрови. На тот способ шеґерт мал обезпечени кост у майстра, а попри ученя ремесла, отримованя шора у мигелю, наймладши шеґерт бул и слуга у обисцу, помагал майстровей супруги при обезпечованю огриви, одходзел до предавальньох, ношел води, намирял живину итд. За свойо роботни услуги шеґерт нє доставал плацу, доставал з часу на час од майстра награду на векши швета, за виход ґу свойим пайташом. Плацу доставал аж и калфа, и то по виученим ремеслу од двох або трох рокох, уж кед ше ошлєбодзел, кед положел испит, односно кед постал калфа. З калфовством уж почина робота, здобуванє роботного искуства, усовершованє основних знаньох ремесла. Прето найлєпши, найфаховши поставали тоти майстрове цо калфовали у вецей майстрох, у вецей местох и у вецей валалох и варошох, тоти цо вандровали и здобували знаня и у оддалєних варошох.
По вецей рокох калфованя, же би постал майстор, калфа мушел положиц майсторски испит. Тот испит облапял обще знанє и знанє и схопносц у окончованю свойого ремесла, цо ше посциговало з вирабяньом ремек-дїла и испитом пред одвитуюцу майсторску комисию хтору меновала ремеселнїцка (срезка або покраїнска) комора. На основи положеного майсторского испиту майстор здобувал право самостойно робиц, отвориц свой мигель, цо доказовал з обертнїцу — правом хторе давал державни компетентни орґан.
Ремеселнїк по своїм дружтвеним статусу, та и по образованю бул над селяном. Вон бул образованши. Шеґерт ходзел до шеґертскей школи два лєбо три роки, учел вецей як у основней школи, здобул знанє о своїм ремеслу, вецей роки калфовал, баржей спознал живот у велїх штредкох, покладал майсторски испит и його знанє и искуство було векше од штреднього знаня селянох вязаних лєм за свой штредок и искуствох у обрабяню жеми у своїм штредку. Прето майстрове мали и напреднєйши погляди, були ношителє иновацийох у каждодньовим живоце, а зоз усовершованьом ремесла и уводзеньом нових продуктох до патриярхалного штредку доприношели и директно помагали и оможлївйовали сучаснєйши и напреднєйши живот своїх селянох и согражданох. Наприклад, столаре кладли патоси до хижох, правели векши облаки на хижи, красши и модернєйши мебель до хижох, тапетаре — канабелї и кавчи, сараче — скоряни сици, скравци — модернєйше облєчиво. И нє лєм то. Дзекуюци свойому здруженю — Майсторскому дружтву и свойому образованю и просвищеню, майстрове поставали активни ношителє проґресу, подпомагали културни, спортски и други забави. Орґанизовали и водзели, подпомагали и оможлївйовали їх живот и активносц.
Опатриц и тото:
ушорицЛитературa
ушориц- Мирон Жирош, БАЧВАНСКО-СРИМСКИ РУСНАЦИ ДОМА И У ШВЕЦЕ 1745–2001, IV TOM (2004), боки 9―18.